Поглянь в сьогодення, морозом - нажИво
змалюване диво: весною - зима.
Така неприродна подія можлива
тому що на небі весни ще нема -
Є...
Та онде синіє на горизонті -
крилате й патлате - мабуть янголя,
народжена небом, хоча і без плоті -
хмарина, що схожа на птаха здаля.
Під сонцем мандрує - збуяти з коріння,
дощем окропити стебло і вінець,
і дати можливість земному створінню
добряче подумать, що прагне Творець.
Примружив Він око - і світ споглядає,
втомивсь, неборака, ліпити сувій,
де зелень під сонцем буває буяє,
де ночі із сірим відтінком сумним.
***
Тож що тії ночі людською пророчать?
Чому піднебесся враждою трясе?
Поглянь мені Отче, і в душу і в очі,
повір, що ціную людське - над усе.
Людви - мілліони...О,ні! - мілліарди,
що знають молитви, співають пісні
про щастя і долю, кохання, і згарди,
про те, що вмирати найкраще вві сні.
Таке сьогодення - тужити і жити...
...веснянії мрії, зимові - бої.
Пшеницю посієм, і жито, і жито...
А словом легенди відтворим Твої.
От тільки тривожить патлата, кудлата
хмарина, чи янгол, що з вітром - гай, гай!
Весною - і дощ в благовіщення - свято.
Пророцтвом його не злякай!