Нет, стихи не пишутся, рифмы не рождаются,
Музы моей трепетной след давно простыл.
Коль слова рифмуются - в строчки не сплетаются,
Без душевной близости на стихи нет сил.
Нет, стихи не пишутся... Близится отчаянье.
Хоть бы слово выдавить. Только нет его.
И взываю к Музе я - прекрати молчание,
Каплю вдохновения я прошу всего!
Нет, стихи не пишутся... Музу ждать до старости?
Может, оду ей пропеть, чтоб сильней пронять?
Если б знать, что ей мила, я б от этой радости
И от удовольствия стала сочинять!
29.04.2018
Щось вірші не пишуться, рими не складаються,
Мабуть, слід прекрасної Музи охолов.
І слова римовані у вірш не сплітаються,
І немає бажаних душевних розмов.
Щось вірші не пишуться... Я зітхаю з розпачем.
Хоч би слово вичавить. Та нема його.
Музу кличу ревно я : - Доторкнись своїм плечем!
Та вона не хоче дать натхнення свого.
Щось вірші не пишуться... Повернути Музу як?
Мо' хвалебну оду їй щиро заспівать?
Якби знать, що мила їй, я б раділа хтозна як!
І від задоволення стала б віршувать!!!