***
Кружляю межами оселі,
Душа від радощів співа,
Відкриті сонцю вікна, двері,
Зелений світ цвіте, буя...
На тополину птаха сіла,
Щебече голосно про щось,
За мить десь в поле полетіла,
Тріпоче листям вітер, дощ...
Причепурю кутки оселі,
Тут підмету, там щось поллю,
Повітря лине в хатні двері
Усе тут рідне, все люблю...
Сад підв"яжу, похилі віти,
Ще щось у горщик посаджу,
Заполонили дім весь квіти,
Від мами пристрасть та,скажу...
Без квітів хата, як не хата,
То найдорожчі є сусіди,
Фіалки, плющ, піони, м"ята,
Бузок розквіт, не зна про біди...
Сміється кожна цятка в гронах,
Неначе в них жива душа,
Неначе з заметіллю в скронах
Тихенько матінка ввійшла...
І враз потьмариться в очах,
І засумується невдовзі,
Про ті оселі при дорозі,
Куди майнув з тополі птах...
Де квітне все, як для живих,
Бо світ однаково скрізь схожий,
Сльозу утру з під мокрих вій,
Хай рідних сльози не тривожать...
Двір, кожен дріб"язок люблю
Від камінця до стін і стелі,
Кущ, що сміється,як поллю,
Горіх зелений, тінь оселі...
Кружляю межами оселі,
Зелений світ цвіте, буя,
Відкриті навстіж вікна, двері,
Душа то плаче, то співа...
***