Ну наконец - вы, сумраки души,
что заглушили гомон посторонний,
и тишина - тугая, точно бич,
все обложила. Вызвени усильем,
порывом или надвигом – пробейся.
Украдкою из темени густой
вверх проберись, не всполохнувши сна,
отверстого, как боль. Пройди меж теней
и - заблудись меж них.
Нарешті — ось ви, присмерки душі,
що вигасили гамір тогосвітній
і безгоміння — геть туге, мов бич,
обклало простір. Вибринь через силу,
надпоривом і надвигом — пробийсь.
Чи обережно з темряви густої
скрадися вгору, сну не наполохавши
одвертого, як біль. Пройди між тіней
і — заблукай між них.