Вдохновением поделилась Галина Ткачук:
http://www.stihi.ru/2017/08/13/6140
Ми йшли вздовж берега ріки,
за руки весело тримались.
Дивились в очі й залюбки
Словами все перекидались.
« Люблю, люблю, люблю тебе» -
Підказував нам соловейко
Він щебетом з ума зведе: -
« Цілуй , цілуй же, козаченьку»!»
То ми й п’яніли, й цілувались,
І нам коханням це здавалось.
Та зрозуміли все, як стій,
Що ми – чужі, а ти – не мій :
Був просто травень – вітровій…
Вольный перевод Григория Пономарчука:
Мы шли по берегу реки,
Как дети, за руки держась,
Глаза в глаза - как голубки,
Душой ликуя и резвясь...
"Люблю, люблю, люблю тебя!"
Призывно пели соловьи.
И нам казалось, что, любя,
Мы предавались той любви.
Пьянели мы от жарких слов:
"Целуй, казак, любовь моя..."
Но эхом шорохи ветров:
"Чужие мы, я не твоя:
То были песни соловья..." .