Оригінал:
Як хочеться присісти на пеньочку,
Щоб лагідний вечірній вітерець
Від поту висушив мою стару сорочку,
І тут, про все забути, хай їм грець...
Забути про свиней, і про кобилу,
Про помідори, бульбу, огірки...
Бо часом, вірите, уже і світ не милий.
Гіркий у селянина хліб... Таки гіркий...
Піднімеш очі у блакитне небо,
Подякуєш: є руки ... голова ...
Чого ж іще тобі, ледащо, треба?
Дивися: он не скошена трава!
© Эмиль Дубров
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Присесть бы мне в тенёчке, на пенёчке,
Чтоб ветерок, вечерний, наконец,
Мою от пота высушил сорочку...
Про всё забыть..."нехай бы йому грець"*...
Забыть и про свиней, и про лошадку,
Томаты, огурцы и кардамон…
Мне свет не мил бывает…так не сладко.
Крестьянский горек хлеб…так горек он…
Возвысишь очи к голубому небу,
Благодаря: есть руки…голова…
Ленивец, в чём ещё твоя потреба?
Взгляни: ещё ж не скошена трава!..
* - "будь он неладен"(укр.)
Фото из личного архива Автора