Вино болить недопитiстю

Олег Кравченко 38
Стогне місяць на вітрі, неначе гірка повія…
А самотність по-дружньому тихо наллє вина…
І прокурена совість, за пазухою мовчить…
Доля, курва ця клята, продалась давно сповна…
Як останній ковток недопитого вже вина.
Оцю древність солодку, що в жилах тече вином...
Закипіло сумне вино Між тілами і між світами...
Заасфальтнене місто у напівсолодких винах…
У сумних берегах зсатанілих від часу вин…
І пахне в душу недопитим чаєм. вином…
Пахне тіло то вином, то ніччю...
Свіжий біль, як горілка з перцем…
Вино болить мені своєю недопитістю…
   Оксана Пухонська
   * * *

Коли зовсім несила мені дочекатися ранку,
А місяць все стогне, дме вітер, і настрій, хоч плач,
Моя совість прокурена вип’є в пітьмі повну склянку,
Бо курва ледача нездатна знайти вимикач.
Ось так у пітьмі я лежу, мов гірка та повія,
А хтива самотність, паскуда, вдає, ніби спить.
Мною програно все, і вона вже, як я розумію,
В супермаркет за пляшкою не побіжить.
2018
© Олег КРАВЧЕНКО
* * *