Без названия

А літа – мов виснажені коні,
Білі вони, в яблуках, гніді…
Припинили хід, і на припоні
Вже стоять, де вишні молоді…

Ой літі, літа – як білі вишні,
Сумно, коли цвіт їх опада.
Наше і прийдешнє, і колишнє
Жовта осінь хай не викрада.