Як тепер розвінчаюсь з плачем?
Як в душі своїй біль цей загою?
Визріло серце рясним дощем.
Вже не знатиму я супокою.
Не прийдеш , не зцілуєш росу
На щоках моїх вже розквітлу.
Не спитаєш , як я несу
Спопелілу любові квітку.
Як гірчать полином слова:
Вже нема й більш ніколи не буде.
Сріблом вкриється вся голова.
Не розрадять у горі цім люди.
Не зцілить солов’їний спів.
Не розрадить онуків щебет.
Бо без тебе цей Світ відцвів.
Всі красоти забрав ти в небо.