Не лишай мене на самоті,
Коли серце б'є сира печаль,
І метелики важкі у животі,
Роз'їдають шлунок наче шаль.
Вони хитрі, мов вужі слизькі,
Прорізають навіть плівку сна,
І витрушують із неба до землі
Все чим сповнена сумна душа .
Забуритись в цегляную стіну,
Розчинитися у штукатурці,
І шпалерами позаліпити,
Рани, на розтравленому серці.
Не лишай із ними сам на сам,
Бо крім тебе про свої проблеми
Я кричу драконам і лісам,
Поки розриваються легені.