Поема
Весь розмах поеми —
поету Івану Лужину
в день народження
свідомо присвячується
1
А ми ідем у висвірки
і – в смерки!
А вам
Бог дасть цукерки
На горизонті каравани-етажерки
так в серці – ери…
2
Поезію
я дбав
таку…
як іскру
як в білім дочка лісника
вділяла б вічність – втікала
в глиб
лісів
настояна у квітниках
у пелюстках…
Аж спека
оселялась у ярках
краса Божа яка!!!
3
Піна – і з небес резекція:
воно трохи підніметься
і під ним мале
пасеться
чи
любов і мир вам
чи волосся
гілля-гілля
чи веселість на довкіллях?
4
Більше пишу
менш ненавиджу
вторинність осінню
літаю
і їзджу
«бзукне» від шини –
вперта
соснова
шишка!
Боже! яким чином
і як я на Тебе залишусь?
на кого залишу?
любов до життя
глянь – густіша
ніж пишу…
Всі задоволені –
всім незадовільно!
а лиш цікаве –
лиш те що вільне...
І мов літаю
але все ж їзджу
Бог проникає?
Бог протикає
всю паркову їжу –
всю кашу нехижу
все одцвіло…
скільки зависло!
ще я тут їзджу
любов до життя густіша
ніж пишу…
І на кого
Ти це залишиш?
Всі в задоволенні!
Всім незадовільно.
Всі губи в нектарові.
Я – мед суцільний.
Прийми
мої
дари ті –
цікавий
хто вільний
Невидні під хмарами:
є одяг польоту
А от ті безкарнії
пливе дзвін хмари
ті дзвонять у хмару
пливе – і дзвонять у хмарах
21.05.2018–25.05.2018,
за два дні свято Трійці