http://www.stihi.ru/2018/05/26/311
Ніби човен на хвилях гойдався,
то була бездоганна любов,
а ми гребли, і я сподівався,
що у нього надійний остов
вітер лагідний дув з нами поруч
і, здавалось, усе в нас гаразд,
коли очі здіймали ми вгору,
то до нас посміхалась гора
сонця вдень було досить із нами,
а вночі там світили зірки,
не було навіть жодної плями,
що позастила б неба блакить
але раптом змахнув в небі ворон
своїм чорним над човном крилом,
не могли ми дивитись більш вгору,
ніби втрачено нами весло…
і розбився про скелі наш човен,
десь на дно в океані пішов,
зрозуміти не можемо, чОму
врятувати не в силах любов?...
примерный перевод :http://www.stihi.ru/2018/05/31/351