На лузі
Овчиннікова Тетяна Сергіївна
Фіналіст Всероссийского літературного конкурсу "Батьківщині
поклоніться", присвяченого 200-річчю В. С. Тургенєва. Засновники:
Загальноросійська громадська організація "Спілка літераторів
Російської федерації", ФГБОУ ПО - Орловський об'єднаний
державний університет їм. В. С. Тургенєва, Видавничий Дім -
"Орлик". 15.05.2018 р.
На лузі, де пахучі трави скошені,
Де гуляє рой дбайливих бджіл,
Вранці коні ті стриножені
Вивчають ягідний килим.
Під сосною на колоді дід сидить,
І стоїть конячка поруч з ним.
Заглядає сонечко їй в очі,
А старий:
- Давай порозмовляємо!
Що не їси? Трава-бо нині рідкісна:
Соковита і смачна зросла.
Для конячки головне - то сила.
Треба їсти, щоб міцною ти була.
Потім я вівса тобі насиплю -
Будеш жвавою й веселою ходить.
Та до чого ж незавидна твоя доля!..
І застигли на губах слова.
Слухає конячка з розумінням,
їй подобається голос діда,
Тепле та знайоме бурмотіння.
До холки сірої знов тягнеться рука:
- Ластівка, гріха таїть не буду я:
Без конячки - для мене не життя.
Знаю, що твоя судьбинка тяжкая.
Ти тримайся, рідненька моя!
Завтра в полі бути нам раненько:
Оранка хороша тільки вранці.
...Ластівко, такий і я, як ти старенький:
Вісімдесят стукнуло твоєму небораці....
Кінь, схиливши голову велику,
Знов чекає, що йому повідає старий.
А господар, раптом молодість згадавши ,
вмить замовк і голову схилив...