***

я жити навіть не намагаюсь
пливу по буденному божевіллю
а між рядками слова чіпляються
немов петля затискають шию
кричу молюся ковтаю слину
прошу я залиште мене залиште
та давить ніжно тягар на спину
і смокче мене і сосе і лиже
а ти зі сталі холодна зброя
то ж виріж мені всі кістки зі шкіри
будь-що я тебе не віддам без боя
люблю тебе хоч ти мені й не віриш
зцілую гаряче твоє залізо
із губ твоїх зловлю солену піну
розплачуся криком себе розплисну
і зроблю той самий стрибок з трампліну
Я вільна птаха, я сонцю мила
Я мила небу і зірочкам
Та лиш до тебе тягнулось тіло
До тебе співала моя душа.