Моє серце згоріло на полях Донбасу,
Попелом притрусило терикони й шахти,
І я везу двох синів на захід,
А на сході залишився старший.
Навколо щасливі і безтурботні люди,
Танцюють і п"ють, грають у боулінг і шахи,
А мій молодший кричить усюди,
Коли почує салюту спалах.
В крамницях смачні торти і м"ячі для регбі,
І діти грають, куштують солодку вату,
А мій середній смакує цеглу,
Єдину згадку про нашу хату.
Тут закохані хлопці і гарні дівчата,
Гуляють, цілують і люблять, щаслива мить.
Мій старший син охоронець хати,
Женився на груші, під нею й спить.
Моє серце горіло під крик молодшого,
І горіло під хрусткіт цегли середнього
Попілом рознеслося над могилою старшого.
І тепер у мене немає серця.
І немає тепер Донбасу.