А гроза десь блукає, блукає.
А до мене не йде та не йде.
Як її запросити, не знаю.
Ні, не слухають грози людей.
Як люблю я таких – норовливих,
із характером гордих жінок...
Хай вже прийде, нарешті, і зливи
уповільнить під вікнами крок.
Хай вже прийде, палка і невинна,
і замінить натхненням печаль...
Хай рішуче залишить на вікнах
поцілунків вологих вуаль...