Завмерли, наче по команді "струнко",
Тополі, ясени і день замовк,
Вночі душа шукає порятунку
В колисці заспокійливих думок.
Тривалий час яскравий світ не сниться,
Шепоче ніч у темряві дібров.
Все спить. Здається, ніби таємниця
Спиняє подих і турбує кров.
Один дивак, в обуреннях бурхливих,
Казав, що не існує таємниць,
Щось чудернацьке у далеких співах
Примушує дрімати силоміць.
Сузір'я, наче янголи в намисті,
А місяць, наче чемний чародій,
Між ними сподівання променисті
Нагадують про здійснення надій.
Кружляє вітерець на каруселі,
Подекуди за плечі обійма
Тих, хто не встиг до власної оселі
І навіть тих, в кого її нема.
Ця ніч дарує спокій всім істотам,
Лиш десь, крізь сон зітхає цуценя,
Земля питає в темряві : "Це хто там?"
А небо каже лагідно: "Це я."