Усi ми клоуни, життя - мов цирк на дротi,
Хоч як поважно пику не крути,
На мить лиш втратив пильнiсть,- й ти "в прольотi", -
Глядач регоче, надриває животи.
У кожного свiй вихiд є, й свiй номер,
Але програмки нам нiхто не дав,
I зирить в усi боки спантеличено,
Глядач, бо раптом клоуном вiн став.
Тут з усiма вiн реготав iз клоуна,
Який на сцену вибiг з-за кулiс,
Аж озирнувсь - i вiн вже сам на сценi,
"Який це чорт мене сюди принiс ?"
Смiятись з когось, то нехитра штука,
Це всi ми вмiєм, вдача в нас така,
А от смiятись з себе, - то наука,
Яку не купиш ти за п'ятака.
Зумiть на себе з боку подивитись,
Пихатiсть й гордiсть - далi вiдштовхнуть,
Смiятись з себе, щиро веселитись,
Таке не кожному дано сягнуть.