На відстані я говорю з тобою.
Ні голоси, ні очі, ні слова
Вже не стоять невидимо стіною,
І не спотворить дійсність ця крива
Душ наших потаємну глибину,
Вогонь, що вже не можна загасити.
Відвертість часто мають за вину,
Тому на шлях так важко нам ступити.
А звіддалік спокійніш і видніше,
Так дійсність і уяву розділю.
І викресляться образи ясніше
Всіх ближніх, що душею я люблю.
За що люблю? За серце незрадливе.
Будь, друже мій, на все життя щасливий.