не прижитись на чужих теренах на укр. яз

Любонька
1
КрУтиться життєве веретЕно,
Полотно моєї долі тче...
Не прижитись на чужих тереЕнах,
Від жалЮ у сЕрденьку пече.
Рвуться прядива тонЕньки нИтки.
Вся тканина долі - у вузлах.
Вже не тішать довги заробІтки,
МозолІ - в душІ і на руках.

п/в:
Десь на Батьківщині доля собі ткалась,
Бісером яскравим й гладдю вишивалась...
Заповсталась раптом нитка полотняна,
Залишилась доля не шита, не ткана.

2
Крутиться життя серійна стрічка -
Чорно-білі кадри чужинИ...
І слізьмИ стікає долі свічка...
Сум пісень з рідної сторони
Знову принесУть птахИ співучі,
Від землиці рідної - привіт.
Знов наплинуть спогади болючі...
Скільки втрачено щасливих літ!

п/в:
Йшли на Батьківщині рОки дивовижні...
І, здавалось, мАли смак стиглої вишні,
А тепер не пахнуть і смаку не мають,
Наче у в'язниці строк свій відбувають.

3
Крутяться життєві каруселі,
Та не зупиняються літаА...
ВкОтре достигають вже морелі...
Не про мЕне - їхня смакота.
Все іде по колу...дні збігають...
Так і старість стріну в чужинІ!
А думки додому повертать
І не спиться пО ночах мені.

п/в:
Серце залишИла там...на Батьківщині...
І ніяк не тчеться доля у чужИні!
А душа-зозуля сиротливо кУє,
В чужім краю рОки, згублені, рахує...


(авторська пісня) 11/06/18/