Ми всі хворієм від життя,
Ми всі хворієм від ідей,
Ми всі хворієм від буття,
Колись хворіли від людей.
Буденні речі полонили нас,
І вже немає часу ні на що,
Всі почуття погасли враз,
І дехто з нас суцільне зло.
Пізнати щастя - це великий дар,
Знайти його - ще більша нагорода.
Та раз у раз ми завдаєм удар
Всім тим, хто був із нами поряд.
Спочатку не цінуєм, потім плачем,
І втрачене шукаєм все життя.
Ми захворіли, люди, наче
В минуле вже немає вороття.
І ми снуєм по світу, наче тіні,
І кожен з нас змінити б щось хотів,
Але не вистачає нам всім сили-
Ми всі розбиті кораблі.
Ми всі хворієм від життя,
Ми всі хворієм від ідей,
Ми всі хворієм від буття,
Хворіли б краще від людей.