Дві краси.
Краса є зовнішня, є внутрішня краса.
Хоча б одна, але у кожного буває.
Що внутрішня - ось та творить дива,
що зовнішня - та див не витворяє.
Ти відрізнять навчися дві краси.
вони бувають врізь, бувають разом.
До краси зовнішньої шани не неси,
бо швидкоплинна, і зникає з часом.
Ми молоді красу, що зовнішня цінуєм,
бо вона сліпить, і у очі загляда.
Її обожнюємо, творимо, шануєм,
і споглядаем, бо вона ще молода.
У цьому віці внутрішня краса далеко,
вона буває, тільки з часом розквіта,
коли додому вже дітей несуть лелеки,
вона із-зовні тоді в душу загляда.
І розквіта, із часом, внутрішня краса,
коли з'являється в сім'ї мала дитина.
Краса така дитині в очі загляда,
бо розуміє - те, що зовні, швидкоплинне.
Так що цінуй людей за внутрішню красу,
вона багатша - але в кожного своя.
І розкривать свою ти не жалій часу,
час швидкоплинний, а краса завжди твоя.
Із часом внутрішня краса стає багатша,
бо розквіта, як квітка, в весняні часи.
Вона за зовнішню стає сильніш, не слабша.
До краси внутрішньої шану віднеси...
14.06.2018. Ярослав Дульцев.