Мат ола

Татьяна Лисненко
Матіола               
А я люблю, як квітне матіола,
Вона тоді розбуджує в мені
Всі мої мрії, приспані учора,
І сонні струни серця чарівні.

Люблю, як невсипущі аромати
В минулі дні вертають навесні.
Неначе свято в мами біля хати,
В гіллі пташки співають голосні.

А коли вечір крила опускає,
Немов говорять квіти у дворі.
Здається, ніч у лоно не пускає
Терпких і теплих диво-вечорів…

А матіола квітне біля тину
І спогади торкає у душі…
Не вмію написати я картину,
Зате скажу про неї у вірші.
       ***