Ти котишся у прірву, світе грішний,
На всій своїй нестриманій ході.
Напрошується висновок невтішний, -
Що бути пророкованій біді.
Невиправдані вчинки тягнуть долу
Та людськи невипрАвні помилкИ.
Перетворивши спокій на крамолу,
Все робиться навмисне, навпаки.
Втомились Небеса від провокацій,
Від самовпевненності всіх землян,
Від класових розборок поміж націй,
Спрямованих лиш на військовий стан.
ПримИриння не йде у розглядання,
Бо ціль - війною знишити народ,
В наявності - фашизму процвітання,
Бо вже в героях - весь злочинний зброд.
І злодії країнами керують,
Доводячи до сказу жебраків,
А ті, з такими ж як вони, воюють.
Невже народ так сильно отупів?!
Узявши зброю, брата брат вбиває,
Хоч однієї матері сини,
Релігія на смерть "благословляє".
Невже життя немає вже цінИ?!
Ти котишся у прірву, грішний світе,
Бо навіть Бога проігнорував!
Але за все прийдЕться відповІсти,
У грі тілесній Душу ти програв!
13/06/18/