Вон там, в степи, скрестилися дороги,
Как будто в схватке бешеной мечи,
И время опрометью, затянув подпруги,
Над ними мчится утром и в ночи.
Молчат над ними синие хоралы,
А в травах стежка свищет, как батог.
О, сколько судеб в щепы изрубали
Мечи прадавних скрещенных дорог!
Мы все еще идем. Твой слышу голос.
Твоя краса цветет моим глазам.
Ответь же: рука об руку со мною
Пройдешь бестрепетно по скрещенным мечам?
Там, у степу, схрестилися дороги,
Немов у герці дикому мечі,
І час неспинний, стиснувши остроги,
Над ними чвалить вранці і вночі.
Мовчать над ними голубі хорали,
У травах стежка свище, мов батіг.
О, скільки доль навіки розрубали
Мечі прадавніх схрещених доріг!
Ми ще йдемо. Ти щось мені говориш.
Твоя краса цвіте в моїх очах.
Але скажи: чи ти зі мною поруч
Пройдеш безтрепетно по схрещених мечах?