Якось раптом мій коханий
Змінивсь - не впізнати.
Чоловічими йменами
Почав мене звати.
Вдень, буває, ненароком,
Ймення забуває,
Бере паузу коротку,
Поки не згадає.
А буває - не поспіє
Враз загальмувати.
Й ненавмисне Олексієм -
Назве делікатно.
А у сні - неначе бджоли
Залітають в вулик.
Імена гудуть навколо
Ліжка, щоб почули.
Петі, Васі і Сергії -
Парубків удосталь.
Розділяю, як повія,
З ними свою постіль.
Звісно, люди натякають,
Що не все так просто,
Та я ж краще того знаю,
Кому стелю простинь.
В нього очі голубії
І манірні жести.
Мабуть, він про сина мріє,
Щоб розрадив серце.