У батьків було два сина,
Як два ангелочки,
Та одного більш любили,
Схожого на дочку.
Мати кучері чесала,
Золоте волосся,
І на Бога сподівалась,
Щоб усе далося.
Ну а другий син звичайним
Ріс, як при дорозі.
Ні його не помічали -
Ні дитячі сльози.
Якось склалося неладно
З батьківським любимцем.
Хоча жив він шоколадно,
Та не слав гостинці.
Хто ж поможе по господі,
Підіпре, як камінь.
Хто ж на старості їм воду
Піднесе в стакані.
Ось тоді батьки згадали,
Що не одинокі.
І як сина того звали -
Що десь жив під боком.