Ревнував тебе до тиші,
У якій ти розквітала,
Ревнував до тихих віршів,
Що сама собі читала.
Як же добре тобі було
Наодинці із собою,
Ти весь світ й мене забула -
Проминула б стороною.
Як затишно тобі було -
У надійному кубельці.
Де ти гуркіт грізний чула
Розхвильованого серця.
Як розкішно тобі було
Без стороннього втручання.
Без розміреного гулу
Містечкового стрічання.
Ревнував тебе мистецьки,
Щоб тебе не потривожить.
Щоб не тріснула, як скельце,
Твоя вигадка порожня.
Щоб від свіжого повітря
Не вдушилася задуха.
І не знесло тебе вітром -
На очах у відчайдуха.