Я ревную тебе до демона,
Що вселився у твоє тіло,
До незнаного досі тремора,
У якому душа тремтіла.
Він найближче до твоїх помислів,
До бажань, про які мовчиш.
Може бути криваво-болісним
Чи тихеньким, як сіра миша.
Сокровенні думки заплутає,
Не даючи злетіть на чолі.
Найміцніші витягує пута,
Ждучи жертву свою, причаївшись.
Закріпачена ізсередини,
Ти не знаєш сама себе.
Бо давно - ти зрослася з демоном,
Що у серці болем шкребе.
І слова твої - не твої тепер,
І думки - як квітки в квітнику.
Хто саджав їх давним-давно помер,
А хто рве - залиша в смітнику.
Я ревную тебе до самотності,
Із якої нема вороття.
До тієї забутої вольності,
Яка сповнювала життя.