У лісі дрімучім ліщина росла
Нарвати горіхів дівчина прийшла.
І стала у Бога долю просити,
Щоб підказав як на світі їй жити.
А дівчина та сиротою була
Ліщина, як мати їй косу плела.
Дорогу вказала і як далі жити,
І як в Бога долю собі заслужити.
З тих пір немов іншою стала дівчина
Вона розцвітала як в лузі калина.
Немов народилась в годину ясну,
Щоб весну зустріти іще не одну.
Мабуть не ліщина то в лісі росла
То Янгол з небес наглядав здаля
І ту сиротину від бід захистив,
І лиха до неї не допустив.