Верлібр –
То нічна розмова,
Розмова пучками,
Розмова навпомацки
Двох у одному ліжку,
Коли любощі стихли, як хвилі, а сон ще не йде,
Коли минуле й майбутнє сплітаються, наче вужі на осонні,
Ти починаєш пригадувати чи вигадувати
Історії про дерева,
Біографії левів і гренадерів,
Краєвиди шанхайських вулиць,
Що вуликами гудуть і жалять,
Сповіді юних черниць і плями
Чорні
На моїй шиї
Від чорничних твоїх цілунків.
Бо верлібри – немов дороги,
Із нікуди в нікуди,
Найкращі,
Бо невідомо, куди приведуть урешті.