Наум Коржавін «22 червня 1971 року»
Світ впав у пітьму,
В думках - пелена.
Тридцять літ тому
Почалась війна.
Диктор - ніби рад…
Душно, мислить лінь.
Тридцять літ назад
Денна далечінь.
Наклеп став без прощ,
Братство – для розрад.
Ще періщив дощ
Тридцять літ назад.
Дощ, азартність гри,
Вір солодкий сон ...
Скільки розбери
Виплескалось вод?
Хто зна те число,
Молодих всіх тих,
Що навік пішов
У річках малих?
Як порахувать?
Рани – життя дні.
Брехня може стать
З нової брехні.
Хоч тоді як раз
Честі прози днин
Біда в перший раз
Вчила без упин.
Інший сніг ляга,
Сутність є в ділах.
Не моя туга
Сплатить інший шлях.
Та все та ж брехня
Знов захмарить дні.
Пітьми маячня
Мигкотить мені.
Побут лиш один:
Лиш суєтність справ.
Совісті то плин?
Край життя настав?
Може суд ведуть
Голь та сивина?..
Тридцять літ тому
Почалась війна.
- Переклад Володимира Туленка
*****
Наум Коржавин «22 июня 1971 года»
Свет похож на тьму,
В мыслях — пелена.
Тридцать лет тому
Началась война.
Диктор — словно рад...
Душно, думать лень.
Тридцать лет назад
Был просторный день.
Стала лишней ложь,
Был я братству рад...
А еще был дождь —
Тридцать лет назад.
Дождь, азарт игры,
Веры и мечты...
Сколько с той поры
Утекло воды?
Сколько средь полей
У различных рек
Полегло парней,
Молодых навек?
Разве их сочтешь?
Раны — жизнь души.
Открывалась ложь
В свете новой лжи...
Хоть как раз тогда
Честной прозе дня
Начала беда
Обучать меня.
Я давно другой,
Проступила суть.
Мой ничьей тоской
Не оплачен путь.
Но все та же ложь
Омрачает день.
Стал на тьму похож
Свет — и думать лень.
Что осталось?.. Быт,
Суета, дела...
То ли совесть спит,
То ли жизнь прошла.
То ль свой суд вершат
Плешь да седина...
Тридцать лет назад
Началась война.
1971