Голодують хлопці у неволі.
Хтось помре за нас з тобою брат,
Хоч не з’їли з нами й грама солі,
Не писали в месенджер і чат.
У футбол не грали ми ніколи,
У чужі не лазили садки,
Не навчалися разом у школі,
Місце не співпало і роки.
Та у них усе співпало чітко,
Витримка, сміливість, мужність, честь.
Вас саджає ворог за решітку,
Він боїться, він трясеться весь.
Тож прийміть любов, подяку, шану,
Український до землі уклін,
А добробут звісно що настане,
Головне піднятися з колін.
Ви герої спротиву нашестю,
Ви «чупринки» і «бандери» ви,
Ви «петлюри», «стуси», «калнишевські»,
Ви найкращі в Матері сини.