Терпко пахло мхами и туманом,
Хриплым комом мчался стон разлук.
Как тогда я отбивалась рьяно,
Чтобы птицей выпорхнуть из рук!
Мне кричали: «Ты попалась, ведьма!»,
Вслед летели стрелы гневных фраз.
Помнится, на стенах Карфагена
Так со мной случилось в первый раз.
Не забыл, Руан, мой пепел - горкой?
Пуританский Салем, узнаешь?
Это ж не в последний раз мне к горлу
Приставляли и вонзали нож.
Пройдены Сибирские торосы,
Храмы строят на моих костях.
Ветер теребит седые косы,
Доля ставит метки на полях.
---------------
Оксана Дністран
Пахло терпко мохом і туманом.
Хрипло глевко стогоном розлук.
Як тоді я борсалась відчайно,
Щоб звільнитись птахою із рук!
Вслід кричали: «Відьма!» «Навіжена!»
Слали стріли вулканічних фраз.
На величних мурах Карфагена
Це було, здається, перший раз.
Пам’ятаєш попіл мій, Руане?
Пуританський Салеме, тремтиш?
Безумовно, це ж бо не востаннє
До горлянки приставляли ніж.
Пройдені етапами Сибіри.
Храми зводять на моїх кістках.
Вітер чеше скроні посивілі.
Доля креслить мітки на полях.