Не хочу
Покладу свої думи жіночі
На ніч спать в золотім гамаку..,
А ту ніч споминати не хочу,
Неповторну, медово-п»янку…
Білим птахом нехай відлітає
Ночі тої густа бірюза…
Та, як весни, нехай не вертає,
Щоб жіноча не гіркла сльоза.
А та ніч була, справді, красива,
Крила в леті широкі були…
Вистачало наснаги і сили
Для стежин, що до щастя вели.
ВІН посіяв у серці тривогу,
Вирвав геть із душі пелюстки,
Вибрав іншу стежину-дорогу,
Все спалив – і надії, й містки…
Тож тепер споминати не хочу,
Чисто все на життєвім листку.
Свої мрії душевно-жіночі
Збережу до весни в сповитку…