невже — земні лиш, долі:
й земних лиш відчуттів?
відчуєш — й мов доволі:
й хутчіш забудь; й смак слів!
чуй, — є і більш високі:
й неначе не людськІ ж??
уповні — сонцеокі:
й на промені густіш!!
цим — найсвітліш дорога:
й самі-бо світять; ні???
а втраплять — хоч й до Бога:
й у спільні з Ним пісні!!!
Ні дня, ні каїнам, ні юдам, не рідня; а що війна, то й смерть братерським окупантам: на вічне їм життя у пеклі.