Я люблю тебе, світ. Я зомлію в твоїх руках.
Всі тривоги твої неодмінно колись пробачу.
Я до тебе лечу, наче білий у небі птах,
та навряд чи колись таємниці твої побачу.
Я люблю тебе, час, хоч і швидко спливаєш ти.
І зрадливим словам я ніколи не мала віри.
Я до тебе іду, я готова життя іти
по солоній землі, і колись відшукати вирій.
Я так палко люблю тихі зорі, що знає ніч.
Забуваю усе і гойдаюсь в долонях Божих...
Я закохана, світ, в нескінченність твоїх облич.
Я зажурена, світ, бо пізнати тебе не зможу...
Пролітають роки, наче білий черешні цвіт;
і течуть як струмки,і наповнюються тобою...
Я кохаю тебе, неосяжний, далекий світ
до шаленого щастя, а, може, страшного болю...
І колиску небес, що дарує мені дощі,
і зозулю твою, що лічила мої вітрила.
Кожне слово, яке говорило мені вірші.
Я люблю тебе світ, я твої одягаю крила...
Я кохаю тебе, нетривале моє життя.
Я тривожу тебе, я штовхаю тебе по колу.
Я люблю тебе, світ, безталанне моє дитя.
Я люблю тебе так, як ніхто не любив ніколи...