Золоте весiлля

          
Промайнули  роки за водою ріки,
А ми разом, птахами крилатими,-
Летимо, мов граки. Час дає нам взнаки:
- Знову будемо ми молодятами!
Вже, на жаль, без батьків. Та ми ними і є,
Баба з дідом онуки дорослої…
Сонце ще не встає,- в праці щастя моє.
В неї скроні в туманах із росами.
Сам я білий давно. Та мені все одно,
Бо дружина  мене не цурається.
Постаріле  вино, та п`янке ще воно.
І Кохання не йде, й не збирається…

Дочекались. Весілля у нас золоте!
Півстоліття  удвох та у злагоді...
Бджілка щастя гуде. Липень в сад поведе.
З ранку Свято там в квітах та ягоді.
Бог років нам додав. Я і сам не гадав,
Що живим до події дострибаю.
Між вечірніх заграв нам би тихо зіграв
Мендельсон, - марш, весільною скрипкою…




06.07.2018 р.
Фото автора.