Оригінал:
Умію без дозволу й навіть без стуку
У серце зайти і осісти на миті...
Ти знайдеш у слові простягнуту руку,
Я віршем своїм вмію слізно умити...
І віршами вмію здирати полуду,
Тобі показати — де чорно, де біло...
І мрії розбити... Та тільки не буду,
Чи маю я право, яке моє діло?..
Пусти мої літери в очі, не бійся,
До звуків, до рими прислу;хайся жадно...
Зі світу слова я зжену у обійстя,
Хоч слово підвладне, як світ непідвладний...
Дороги до пекла, дороги до раю,
Із віршів змонтую, з рядочків розшитих...
Потрішки щодня, як усі, відмираю,
У віршах потрішки продовжую жити...
(с)Вікторія Бричкова-АбуКадум
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Я без разрешения, даже без стука…
И в сердце зайду и осяду, хоть поздно…
Поймёшь: каждым словом протянуты руки,
Стихами своими умою я слёзно …
Стихами умею сдирать я полуду,
Тебе показать, где черно', а где бе'ло…
Мечты все разрушить…да только не буду.
Имею ли право, какое мне дело?..
Впусти буквы в очи – не бойся: лав стори,
И к звукам, и к рифмам прислушайся страстно…
Сживу я со свету слова на подворье,
Хоть слово подвластно, как мир неподвластный…
Дороги до ада, дороги до рая
Мощу из стихов, строчки я расшиваю…
И каждые сутки, как все, отмираю, –
В стихах понемногу я жить продолжаю...
Аватар Автора оригинала