Я засвічусь тобі в сто сонць яскравістю,
Бо ти, мій любчику, осипав радістю.
Мені, окриленій, у серці тепло так.
Все збережу, аби щасливим став: відтак
Ти захистив мене від злого відчаю,
Дай пісню радісну ,вогнем засвічену.
І порадій тепер, що ощасливлена.
Шепчу твоє ім’я, омите зливами.
По дугам-райдугам ,за руки взявшися,
Крокуєм весело: нам так судилося.
Ти ув очах моїх потонеш з радістю.
Це наяву усе – нам не наснилося.