Пустеля
Стеля
Відділяє потаємний дах
Де блукає страх
У пустелю
Стелю
Загорнувшись в чорне
Ти пішла із сухими очима
Дерево чорне
Стріла
Пустельного пекельного
Годинника
А ти як чорний сувій
Із пустельними засохлими очима
У чім причина
Ти з’явись бодай у снах!
«Пустеля – шлях» - знеможено
Шепочеш ти
Посохлими пустельними губами
Й задкуєш до невидимої брами
Зникаєш назавжди
А я
В пустелі шлях
Шукаю
та не знаходжу
Бо вже не можу
Борюкатись в насмішливих пісках
Я знемагаю
гаю час я
Знаю
Пустеля – стеля
Над якою потаємний дах
У снах
На нього я зненацька проникаю
А там страхи блукають
Клубочаться зрадливі
І ширяють миготять
Шиплять
Але за ними – ти
Своєю німотою
Крізь
Пустельнії світи
Кличеш
Знаєш
Пустеля – таки стеля
що Відділяє осоружний дах
Та у яких би не блукала ти світах
Тебе знайду
Бо я без тебе - це і є пустеля
09.07.2018 г.