* * *
Сосна из ночи выплыла, как мачта,
груди коснулась, как вода весла
и уст – слова. Минувшее снесла,
слезой подушку окропивши смачно.
Сосна из ночи выплыла, как мачта,
и рухнула, рассыпавшись, волна,
и всё она. Вокруг – одна она.
Дорога феерически прозрачна.
Сосна растёт из ночи небылиц
подобьем ангельского парашюта,
раскаянья, греха, мечты, как будто
в мерцанье самых закадычных лиц.
Сосна плывёт из ночи и растёт,
уже твой дух готов бежать сознанья.
Держись, не то - окажешься за гранью,
где полыхает диво, как костёр.
Там – Украина. За межою. Там.
Левее сердца, горя молодого.
Где поросла терновником дорога.
Где губы Бога шепчут: Аз воздам!
Перевод с украинского
Василь Стус
1938-1985
* * *
Сосна із ночi випливла, як щогла,
грудей торкнулась, як вода весла
і уст — слова. І спогади знесла,
мов мертву хвилю. І подушка змокла.
Сосна із ночі випливла, як щогла.
І посвітилась болем далина.
І все вона. Округ — одна вона,
лиш феєрично світиться дорога.
Сосна росте із ночі. Долілиць —
подоба янгольського парашута,
неначе мрія, прогріх і покута
у мерехтінні найдорожчих лиць.
Сосна пливе із ночі і росте,
геть забиває дух тобі останній.
Тримайся бо потойбік. Ти — за гранню,
де видиво гойдається святе.
Там — Україна. За межею. Там,
лівіше серця. З горя молодого.
І геть тернами поросла дорога.
А Бог шепоче спрагло: Аз воздам!
26. VII. 1972