Ліс – чудовий! Я в нього, як в храм,
Із молитвою входжу…А там! –
В оксамитовий вбрався жупан
Білий гриб,як справжнісінький пан!
Он який дорогий капелюх! –
Перехоплює серце і дух!
Поряд нього пані і панянки
В капелюшках, як ті парижанки!
Білолиці, чарівні, чудові!
Я не можу вимовить й слова!
Лиш у вухах вчувається дзвін:
- Це сім`я білогриба! Це - він!
І, як справжня кривава хижачка,
Із ножем накидаюсь – ман`ячка!
…Й пів - години , мабуть, не пройшло,
А у мене вже повне відро!
З диким вереском мчу: - Я знайшла!
Їли знахідку ту пів-села!
Лес чудесный! И в него, как в храм,
Захожу я с молитвой... А там! -
Обрядившись в нарядный кафтан,
Белый гриб, выступает как пан!
Он в широкой шляпе дорогой! -
Дух и сердце захватило, ой!
Вкруг него, к господину поближе,
Дамы в шляпках, видать, из Парижа!
Чаровницы, белы и чудесны!
Мне не выкинуть слов тех из песни!
Лишь в ушах моих слышится звон:
"То семья белогриба! То он!"
И как хищница, что так кровава,
Я бросаюсь с ножом -и расправа!...
...Не прошло и часочка с утра,
У меня аж два полных ведра!
С диким визгом кричу: "Я нашла!"
Ту находку жуёт пол-села!