До картини Віталія Мовчана
Пишнота - сніп іще живих півоній,
у затінку, під виноградним листом.
Розсипане, зі слів твоїх, намисто
зібрала, наче сльози, у долоні.
Звиваються гадюччям світлотіні,
розпачливо вдивляються у вікна...
Оголена душа - Ніяк не звикну! -
у плетиві думок, як в павутинні.
Поміж страхів, надій і зневіряння
- Признач мені побачення на каву!
На чорну, чи з вершками - золотаву! -
Ще хоч один ковток твого кохання!
Пробачила чи не збагнула зраду...
Я - тінь, десь там - у сяючім осонні.
Пишнота - сніп іще живих півоній,
у затінку, під листям винограду.