Вольный перевод с украинского:
Не пойму, почему меланхолией веет окрест:
От берёзовых пасм, от июньского ливня мороки?
Иисусе, Ты в сердце моём, несомненно, воскрес,
Да исчез в суете бытия… Но и это – уроки…
И нежнейшей утешной печали спадёт епанча,
И привычной наполнится горечью день обретённый…
Лишь глаза Небесам горячо и безмолвно кричат,
Небеса впечатляя молитвой, на страсти взращённой…
Чтоб добавить любви хоть немножечко силы земной,
Кислорода душе изнемогшей – вдруг тоже воскреснет?
Если вдруг среди лета да биться придётся с зимой, –
Пусть не тронут снега ни строки про любимого в песне…
Вековечной мечте ни гроза не страшна, ни остуда,
И мечту о любви не погасишь у верящих в чудо!..
Оригинал: http://www.stihi.ru/2018/07/01/3680
Ось чомусь причаїлася туга у пасмах берез,
У червневих дощах, перевитих навхресно печаллю...
Ти воскрес в моїм серці, Ісусе, звичайно, воскрес...
Та щезаєш у буднях щоденних ...незримо повчально...
І злітає із ніжності смутку і втіх опанча,
І одвічною повниться знайдений день гіркотою...
Тільки очі нужденно у Небо далеке кричать,
Щоб молитви хоча б опалити чуття смакотою...
Щоб додати любові хоч трошки земної снаги,
Як забракне зболілій душі життєдайного кисню,
Як у спеку – посунуть нищівні, шалені сніги,
Що пустошать сердечні рядки про коханого в пісні...
Не юрмися печаль в обважнілих під грозами віях –
Не здолаєш любові у Чудо закоханих мріях!
________________________
Яндекс-картинка