Наталья Разинькова. Кисточки. Рус. Бел

Максим Троянович
Да зачем нам зимою автобусы?!
Взявшись за руки, дружно смеясь,
Были самой счастливой на глобусе
Парой нежной, и шли, не таясь.

Посылали друг другу записочки,
Сочиняли стихи о любви.
Ты трепал мне на шарфике кисточки,
Я шептала: Смотри, не порви!

Где та юная девушка нежная,
Где романтики белый снежок?!
Вечный лёд и пустыни безбрежные,
Мерзлота, а на сердце — ожог…

Кутасікі

Навошта нам зімою аўтобусы?!
Узяўшыся за рукі, дружна смеючыся,
Мы  шчаслівай самай параю на глобусе
Парай, без якой зіме не абыйсціся.

Пасылалі адзін аднаму запісачкі,
Вершыкі складалі аб любві.
Церабіў ты мне кутасікі на шаліке,
Я шаптала: Глядзі, толькі не парві!

Дзе дзяўчына тая вельмі далікатная,
Дзе рамантыкі бялюсенькі сняжок?!
Вечны лёд  пустэльні, што бяскрайныя,
Мерзлата, а на сэрцы тых кутасікаў апёк…

   Перевёл Максим Троянович