"Пишу чи не пишу – це все одно..."
Пишу чи не пишу – це все одно,
І забуття мене поглине море,
В нім є поверхня і глибоке дно,
Воно байдуже, буйне і просторе.
Піти на дно – то невелике горе,
А гірш сидіти і глядіть в вікно,
Як світить іншим сонце яснозоре,
І колупати у душі багно.
Нічого в тім нема, один страшний туман,
А все життя – страхітливий обман:
Нічого не збулось, як мусить бути.
У мрію і добро не відчинились двері,
Та я не раб на життєвій галері.
І не погонич іншим, я – розкутий.
---------------------------------
«Пишу иль не пишу – то всё одно…» И.Е.Коваленко
Пишу иль не пишу – то всё одно,
И забытья меня поглотит море.
В нём есть поверхность, глубина и дно,
Оно так буйно, хладно на просторе.
Пойти на дно – то не большое горе,
Горше сидеть, выглядывать в окно,
Как светят всем другим златые зори,
И всё страдать несказанной виной.
Всё это - пустота, один туман,
И жизнь – это чудовищный обман,
Ничто и не сбылось, чего я ждал.
В мечту, в добро не распахнулись двери,
Но я - не раб на жизненной галере
И не погонщик; душу расковал.
(20.07.2018)