Дiд Петро палив тютюн
Зi свого городу
Був веселий балакун,
мав свою пiдводу.
Й найсмачнiшi огiрки
завжди були в нього,
Пригощав він ними всiх,
- й старого, й малого.
Жодну юбку не минав
молодим Петро,
Жеребцем за це прозвали,
I таке було.
Зараз вже не тi часи,
огiрки - тепличнi.
Молодь смалить цигарки
купленi - фабричнi.
Хлопцi з хлопцями лягають,
а дiвки - окремо,
Iз природою щось сталось,
- Отака проблема!