Не дарма новий
Я знов і знов пишу свої вірші,
Кладу в них зміст, ідеї справжню суть.
Малюю їх я фарбами душі,
Можливо, комусь душу сколихнуть.
Шукаю рими, такти допізна,
Нижу слова в важкі разки намист.
Аж доки ніч липнева мовчазна
Не вдягне шарф – зірковий аметист.
Так хочу доторкнутись до душі,
Торкнутись крил сором’язливих муз,
Щоб вдалими були мої вірші,
І щоб таки сподобались комусь…
Й коли така щаслива прийде мить,
Сльозу я легко витру, крадькома,
Й скажу собі: «Хай серце не щемить, -
Для вас писала вірші не дарма!»
***