Ты думаешь, мы молоды в душе?
Но юность ведь давно угасла в теле.
На зеркало пора взглянуть уже,
Понять – мы оба очень постарели.
Зачем же, милый, даришь мне цветы?
Они увянут раньше или позже.
Дари улыбку в бурях суеты,
Я с радостью Тебе отвечу тоже.
Ведь в прошлое не ходят поезда,
Не сможем никогда вернуть былое.
Лишь по щеке покатится слеза –
Одной любви дано принять такое...
Навіщо
перевод на украинский Алекса Окнянского
Гадаєш, що ми молоді в душі?
Але ж ти знаєш юність згасла в тілі.
Дивись, що залишили нам дощі:
Обидва ми вже дуже постаріли.
Нащо ж Ти, милий, з квітами в руці?
Вони зав'януть раньше чи пізніше...
Даруй усмішку в бурях суєти -
Я з радістю Тобі відплачу тим же.
Адже в минуле поїзда не йдуть,
І нам неможна повернуть колишнє...
Затримай сльози тільки трохи... чуть...
Моїй душі це - вже занадто... лишнє...